Функції інституту судових витрат
У теорії господарського процесуального права відсутні системні дослідження функцій інституту судових витрат.
О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко у відповідності з елементами системи права запропонували п'ять функцій права, які утворюють систему:
1) загально-правові (властиві всім галузям права);
2) міжгалузеві (властиві двом або більше, але не всі галузям права);
3) галузеві (властиві одній галузі права);
4) правових інститутів (властиві конкретному інституту права)
Висвітлення цієї класифікації має важливе значення, оскільки підтверджує можливість виокремлення специфічних напрямів правового регулювання правових інститутів, у яких розкривається їх сутність та призначення.
Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко відмічають, що право, як найбільш дійовий регулятор суспільних відносин, вирізнятиметься також своїм функціональним навантаженням, в якому домінують або регулятивні, або охоронні властивості. На нашу думку, особливістю інституту судових витрат є вдале суміщення як регулятивних, так і охоронних засад. Про це свідчить зміст Розділу VI ГПК України. Наприклад, ст. ст. 44, 48 ГПК України є такими, що направлені на регулювання суспільних відносин, які виникають під час сплати судових витрат; норми ст. 49 ГПК України мають охоронний характер, оскільки направлені на захист інтересів сторони, на користь якої відбувається рішення. Отже, інститут судових витрат виконує регулятивну та охоронну функцію.
Уявлення про призначення судових витрат у господарському процесуальному праві довершується його спеціальними функціями, до яких, на нашу думку, слід віднести:
Оплатну функцію - напрям правового впливу, який передбачає внесення учасниками господарського процесу грошових коштів за отримання доступу до певних благ чи послуг у господарському процесі;
Компенсаційну функцію, яка полягає у відшкодуванні учаснику господарського процесу судових витрат за рахунок сторони, не на користь якої відбулося рішення;
Загально-превентивну функцію - виховний напрям правового впливу, який формує повагу необмеженого кола підприємств, установ, організацій до господарського законодавства, господарських зобов'язань;
Спеціально-превентивну функцію - виховний напрям правового впливу на учасників господарського процесу, зацікавлених у результаті розгляду господарського спору, який полягає у попередженні подання необґрунтованих позовів, заяв, скарг до господарського суду;
Обмежувальну функцію, яка передбачає настання несприятливих процесуальних наслідків у разі несплати певних видів судових витрат (судового збору, витрат на проведення судової експертизи);
Запобіжну функцію - напрям правового впливу, який обмежує звернення до господарського суду із необґрунтованими та незначними майновими позовними вимогами;
Функцію доступності господарського судочинства - правовий вплив на відносини при сплаті судових витрат, який характеризується наявністю у законодавстві гарантій доступу до господарського судочинства осіб, які визначені законом чи у разі їх скрутного матеріального становища.
О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко у відповідності з елементами системи права запропонували п'ять функцій права, які утворюють систему:
1) загально-правові (властиві всім галузям права);
2) міжгалузеві (властиві двом або більше, але не всі галузям права);
3) галузеві (властиві одній галузі права);
4) правових інститутів (властиві конкретному інституту права)
Висвітлення цієї класифікації має важливе значення, оскільки підтверджує можливість виокремлення специфічних напрямів правового регулювання правових інститутів, у яких розкривається їх сутність та призначення.
Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко відмічають, що право, як найбільш дійовий регулятор суспільних відносин, вирізнятиметься також своїм функціональним навантаженням, в якому домінують або регулятивні, або охоронні властивості. На нашу думку, особливістю інституту судових витрат є вдале суміщення як регулятивних, так і охоронних засад. Про це свідчить зміст Розділу VI ГПК України. Наприклад, ст. ст. 44, 48 ГПК України є такими, що направлені на регулювання суспільних відносин, які виникають під час сплати судових витрат; норми ст. 49 ГПК України мають охоронний характер, оскільки направлені на захист інтересів сторони, на користь якої відбувається рішення. Отже, інститут судових витрат виконує регулятивну та охоронну функцію.
Уявлення про призначення судових витрат у господарському процесуальному праві довершується його спеціальними функціями, до яких, на нашу думку, слід віднести:
Оплатну функцію - напрям правового впливу, який передбачає внесення учасниками господарського процесу грошових коштів за отримання доступу до певних благ чи послуг у господарському процесі;
Компенсаційну функцію, яка полягає у відшкодуванні учаснику господарського процесу судових витрат за рахунок сторони, не на користь якої відбулося рішення;
Загально-превентивну функцію - виховний напрям правового впливу, який формує повагу необмеженого кола підприємств, установ, організацій до господарського законодавства, господарських зобов'язань;
Спеціально-превентивну функцію - виховний напрям правового впливу на учасників господарського процесу, зацікавлених у результаті розгляду господарського спору, який полягає у попередженні подання необґрунтованих позовів, заяв, скарг до господарського суду;
Обмежувальну функцію, яка передбачає настання несприятливих процесуальних наслідків у разі несплати певних видів судових витрат (судового збору, витрат на проведення судової експертизи);
Запобіжну функцію - напрям правового впливу, який обмежує звернення до господарського суду із необґрунтованими та незначними майновими позовними вимогами;
Функцію доступності господарського судочинства - правовий вплив на відносини при сплаті судових витрат, який характеризується наявністю у законодавстві гарантій доступу до господарського судочинства осіб, які визначені законом чи у разі їх скрутного матеріального становища.
Комментарии
Отправить комментарий