Сообщения

Функції інституту судових витрат

Изображение
У теорії господарського процесуального права відсутні системні дослідження функцій інституту судових витрат.  О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко у відповідності з елементами системи права запропонували п'ять функцій права, які утворюють систему: 1) загально-правові (властиві всім галузям права); 2) міжгалузеві (властиві двом або більше, але не всі галузям права); 3) галузеві (властиві одній галузі права); 4) правових інститутів (властиві конкретному інституту права)  Висвітлення цієї класифікації має важливе значення, оскільки підтверджує можливість виокремлення специфічних напрямів правового регулювання правових інститутів, у яких розкривається їх сутність та призначення. Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко відмічають, що право, як найбільш дійовий регулятор суспільних відносин, вирізнятиметься також своїм функціональним навантаженням, в якому домінують або регулятивні, або охоронні властивості. На нашу думку, особливістю інституту судових витрат є вдале суміщення як

Судовий збір як вид судових витрат у господарському судочинстві: ВІДЕО

Изображение
Судовий збір — збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду. 1 вересня 2015 ставки судового збору були значно підвищені; юристи розцінили це як додатковий економічний бар'єр у доступі до правосуддя. До 2017 року судовий збір справлявся у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, а після — від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поняття судових витрат

Изображение
У теорії господарського процесуального права існує три підходи у визначенні поняття судових витрат. Перший підхід характеризується домінуючим значенням держави у несенні судових витрат. Така точка зору сформувалася та є усталеною ще з радянських часів. Прихильники цієї позиції визначають судові витрати як частину витрат держави на здійснення правосуддя, покладену законом на сторони і третіх осіб з метою їхньої компенсації, спонукання до добровільного виконання обов'язків і запобігання необґрунтованим зверненням до суду. С . В. Васильєв судові витрати визначає як витрати держави, що покладаються на державний бюджет України, а також на заінтересованих у справі осіб, з приводу та у зв'язку з розглядом і вирішенням справи у господарському суді. Інші науковці конкретизують визначення судових витрат, не змінюючи суті, та вважають, що ними є відповідні грошові кошти, які витрачаються у зв'язку з розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства і поклад